Чи багато військових шутерів можуть похизуватися високою реалістичністю та широким полем для розвитку тактичних навичок? Правдоподібність, багато комунікації всередині команди гравців, потужна тактична складова — усі ці переваги, на думку багатьох геймерів, зібрав у собі військовий тактичний шутер Squad, розроблений канадською студією Offworld Industries разом із безпосередніми учасниками бойових дій.
Offworld Industries була заснована у лютому 2015 року понад 15 розробниками, які до того працювали над модифікацією Project Reality для Battlefield 2. Команда має штаб-квартиру у Ванкувері, однак її учасники розкидані по всьому світу й складаються як з постійного складу, так і фрілансерів. OWI створила власний ігровий рушій Offworld Core на базі Unreal Engine 4.
Сквад став гідним наступником Project Reality, орієнтованого саме на активну колективну роботу й стратегічне мислення. До того ж, гра може похизуватися масштабними мапами та величезною кількістю транспорту, як-от бронетранспортерами, танками та літаками.
Фракція Збройних Сил України офіційно в розробці та з’явиться у грі найближчим часом. Разом із цим оновлять мапи східноєвропейського біому, MEA замінять на армію Ірану, а рушій гри перейде на Unreal Engine 5.5. З’явиться французька армія, новий інтерфейс, авіація, ППО, перероблений режим Territory Control, система репутації та бригади для гри з друзями.
Україна в шутері вже представлена двома мапами — це місто Юзівка та село Єгорівка. До речі, Єгорівка за плануванням місцевості дуже нагадує Піски й так само має неподалік аеропорт (ідеться Донецький аеропорт, важкі бої за який тривали з травня 2014-го по січень 2015-го).
Офіційно гра побачила світ у Steam у вересні 2020-го і за цей час встигла завоювати любов гравців і отримати високі оцінки, як серед цивільних, так і від самих військових. Цікавий факт: після того, як розробники ще в далекому 2015 році оголосили про збір коштів — гра зібрала понад 200 000 доларів за всього лише п’ять днів.
Бійці Збройних Сил України, що мали змогу протестувати гру, підтверджують: Squad — це не просто «стрілялка», а платформа, яка вимагає мислення, дисципліни й розуміння тактики. Не дарма гру використовують навіть у контексті неформального тренування або моделювання бойових ситуацій для підрозділів із різним бойовим досвідом.
Позивний Кавказ, спецпідрозділ Головного управління розвідки МО України «Шаманбат», розвідник
Я познайомився з грою десь пів року тому. Розповіли друзі, коли запитав у них, у що можна пограти. Ну в щось цікаве — побігати, постріляти, замість Warzone. Відразу скажу, що в грі багато техніки та зброї. Це великий плюс. Об’єктивний мінус — дуже високий поріг входу в гру. Якщо ви не затятий гравець, то буде дуже важко перші 50-100 годин.
Деякі речі в Скваді, звісно, казуальні, наприклад, медична допомога, їзда на техніці в ролі мехвода та перезарядка. Біг та стрільба теж посередні. Але дуже точно показані різні оптичні приціли та коліматори. У грі можна навчитись читати прицільну сітку.
Інші моменти досить реалістичні. Наприклад — екрани операторів техніки або ПГО-7. Тактики на якомусь рівні теж досить правдоподібні, є командна робота, саморобні FPV-дрони.
Дуже хотів би, щоб додали стволову артилерію. Вона є в грі як ассет командира, але немає окремої одиниці техніки, хоча є град.
Позивний Маріо, командир взводу, 14-й окремий полк безпілотних авіаційних комплексів
У Сквад я почав грати десь рік тому, а почув за гру ще десь за рік до того від друзів які саме тоді і почали в неї грати. Спочатку мені не дуже сподобався темп самої гри, бо з першої спроби не було нормальної командної гри і комунікації, більшість часу я просто бігав по пустому лісу. Згодом вирішив дати другий шанс грі. Коли вже грав в нормальному скваді, то одразу помітив, наскільки гра відрізняється від інших популярних шутерів за рахунок комунікації, тактичної складової і реалізму. Власне саме цим гра і сподобалась.
Проте, як на мене, не вистачає якоїсь кастомізації свого лодауту під різні мапи і задачі. Часто буває таке, що ти навіть не можеш сам вибрати оптику до зброї. Із головних плюсів я б виділив: реалізм, розвиток тактичного мислення, роботу в команді, орієнтування на місцевості, можливість ознайомитись з технікою і озброєнням, тестування різних тактичних фішок.
Із мінусів: черги на серверах немає нічників з ПНБ, теплаків, відсутність FPV.
А ще те, що часто гравці грають просто як в аркадному шутері, навіть не задумуючись про тактику і стратегію.
Позивний Метіла, спецпідрозділ Головного управління розвідки МО України «Шаманбат», розвідник
Від Скваду перше враження було більш-менш позитивне та ніби знайоме: від звуків вибухів до маневрування та озброєння. Дещо доволі точно, як для гри, відображає реальні ТТХ, умови бою тощо. Наприклад, коли танк веде вогонь, а під його дулом піхотинець. Це показано дійсно досить реалістично.
Але гра залишається грою, тому медик лікує пораненого через стіну, а переїжджання людини гусеницями чи колесами — не вбиває. Проте Сквад максимально намагається наближатися до бойових дій. Це видно по взаємодії CMD (командира сторони, який має можливість викликати допоміжні засоби, такі як арту, авіацію або аеророзвідку) з рештою командирів груп, так і командирів між собою, виконувати спільні маневри, флангувати, домовлятися з бронегрупами про прикриття тощо. Тактично все залежить від лідера групи — як він розподілить обов’язки між підлеглими, як вони оберуть озброєння, на чому та куди вирушать. Цей процес нагадує підготовку до умовної задачі.
Конкретний промах розробників був у тому, що стаміна дуже сильно впливала на поведінку бійця, його вкладку зброї після пробіжки, швидкість прицілювання. Ду-у-у-же напрягало, але це, здається, пофіксили.
У геймплеї плюс-мінус все збалансовано. Головна перевага — привчання до обміну інформацією між бійцями в групі, тієї ж роботи в парі, коли ти знаєш що тебе прикривають, або що тебе витягнуть і нададуть допомогу. Це теж має місце в реальних бойових діях.
Позивний Дощ, тактична група «Реванш», командир штурмового взводу.
Про Сквад почув від побратимів, а потім побачив кілька відео на різних ресурсах. Мені сподобалася динаміка та реалізм, тож загорівся пограти, але не мав для цього компа, тому пішов у компʼютерний клуб. Спочатку було досить тяжко розібратися, через відсутність української мови, навіть російською мовою перекладено до 40-50% інтерфейсу. Попри це, мені сподобалася гра, тому я купив компʼютер і почав грати.
Найбільше на початку ігрового процесу мене вразив реалізм детонації снарядів 82 міномету. Насправді я декілька разів перевіряв, чи це не на вулиці щось детонує, бо ніде в іграх такого не зустрічав.
Із мінусів — при прицілюванні, незалежно від того, що це за зброя, коліматор не промальовується, точка відсутня. Схожа ситуація з оптичними прицілами.
Досить сильно впало в очі також те, що коли здійснюється постріл з РПГ, а хтось стоїть позаду, ніяких ушкоджень не наноситься, хоча в реальному житті може голову нормально прибити.
Якщо брати кіт сапера і встановлювати танкові міни, хотілось би більше реалізму в цьому процесі: у реальному житті досить складно саперною лопатою закопати ТМ в асфальт, металеве покриття або деревʼяний міст.
Взагалі незрозуміла ситуація вийшла в мене на полігоні в офлайн-режимі: на горі стоять 3 міномети, я вигнав перед ними танк на 550 метрів і хотів спробувати попасти по ньому, я виставив орієнтир на карті, взяв азимут чітко, навівся по відстані і зробив три швидкі постріли. Снаряди приходили на 150 метрів далі і на 5 градусів більше. Це дуже велика похибка.
Дивує кволість легких гранатометів, по типу «law-72» та її аналогів, а ще більше дивує кволість «АТ-4», що значно потужніший за «Law-72». Таке враження, що цими гранатометами можна стріляти тільки по піхоті або по квадроциклу/мотоциклу. У турецької армії на озброєнні стоїть гранатомет MGL (або його аналог, не памʼятаю) у гранатометника в інвентарі загалом тільки 12 гранат до нього. В реальності, 12 гранатами можна хіба отримати прочухана від командира з подальшим виключенням зі штурмової групи, по причині — довбойоб.
Спрацювання танкової міни у грі близько секунди-півтори. Якщо це їде легка автомобільна техніка, вона спокійно наїжджає на міну, встигає проїхати до 50 метрів і потім тільки детонація, ушкоджень при цьому — 0. Дратує ця тема, враховуючи, що в мене є загиблі побратими, які наїхали на танкові міни, їдучи на мрапі з високою швидкістю. Детонація відбулася відразу.
Дуже хотілося би мати нічний режим у грі і руйнацію будівель. Також було би дуже круто, щоб ЗСУ були окремим військовим формуванням не тільки в модах.
А от у не модових режимах хотілося б мати більше автомобільної техніки для мобільності команди.
Позивний Муфаса, сапер підрозділу активних дій Головного управління розвідки МО України
Я почав грати десь рік тому за рекомендацією друзів, але не військових. Перші 20 годин гри я взагалі нічого не розумів, тому перший час було складно.
Прикольно, що можна грати за командира, бо ти використовуєш стратегічне мислення. Є командири підгруп, ти можеш розкидати їх, і вони будуть керувати своїми підрозділами.
Із воєнної точки зору, багато класних речей. Наприклад, балістика снаряду чи кулі. Але мінуси, звісно, теж є. Встановлення будь-яких одиниць групового озброєння можлива тільки з установкою Forward operating base. Тобто в житті я можу просто притягнути й поставити. А ще немає можливості обкопати точку підземними укриттями, тільки «над».
Я б ще пропрацював такмед, захист бронежилетів й ефективність ураження піхоти кумулятивними боєприпасами. Ну бо приліт кумулятиву поруч без сліду неможливий. Така ж проблема з осколковими боєприпасами на кшталт ВОГ, який в грі має прилетіти зовсім поруч із противником, щоб його поранило. Ну це абсурд.
Але для мене головний плюс — це те, що гра реально досить реалістична, особливо після останніх оновлень.
Позивний Трал, Сили спеціальних операцій, розвідник
Гру купив ще в далекому листопаді 2018 року(наразі маю 1480 годин) ще до її офіційного релізу, обравши її замість Arma 3 через приємнішу графіку. До цього вже грав у подібний шутер — Red Orchestra 2.
Squad пропонує широкий спектр вибору ролей, величезні мапи й багато варіантів дій. Наприклад, у жодній грі я не стріляв з РПГ-7 з оптичним прицілом, і, зізнаюся, на початку було важко розібратись.
Вважаю, що Squad до оновлення Infantry Combat Overhaul та після — це насправді дві різні гри. З виходом оновлення змінилися концепція та мета: гра стала більш подібною до військового симулятора з нетиповим для більшості конкурентів реалізмом.
Мінусом гри завжди була відсутність або недостатність оптимізації. Це часто відбивало бажання грати в моїх друзів, а іноді й призводило до переходу на Arma 3 тощо.
Також спостерігаю, що прицілюватись іноді доводиться вкрай довго: навіть з низьким рівнем витривалості в реалі це не забирає таку кількість часу.
Спершу захоплювався геймплеєм в якості екіпажу броньованої техніки: вражала деталізація ведення бою на танку або ж БМП (навіть World of Tanks відійшов на другий план).
Набравшись трохи досвіду у грі, почав сквадлідити, і це, мабуть, мене найбільше мотивує. У ролі командира відділення гравець може розвинути в собі лідерські якості, які згодом зможе використати в житті (це якщо решта 8 геймерів ставляться до гри більш-менш серйозно, а не хочуть заруїнити). Чого тільки коштує налагодити взаємодію між командирами інших підрозділів під час підготовчої фази, коли всі вирішують, хто в якому напрямку рухатиметься, спланувати хід бою та залучення максимальних зусиль (техніки та о/с). До речі, якщо грати клан на клан, то цілком можна застосовувати TLP на сторонніх веб-сайтах, планувати дії та хід ведення бою завчасно.
З військової точки зору, вважаю Squad вкрай корисною грою. Командир відділення може застосовувати з гравцями тактику дій малих груп: проведення засідок на логістичних маршрутах з мейну, нальотів на позиції мінометів чи ПТРК противника, а не просто казати всім: «вперед на штурм точки Nahrain».
А ще Squad може викликати непогані такі флешбеки або ж спровокувати симптоми ПТСР. Приходи мінометів чи артилерії противника поруч або ж влучання по броньованій техніці підтвердять мої слова.
У зв’язку з поганою оптимізацією гри не думаю, що руйнація будівель на цьому етапі буде плюсом. Звісно, це більш реалістично, аніж пересидіти вогневий вал арти 155 мм в цегляному будиночку і потім бігти на штурм.
Можна було б зупинитись і на ролі медика, який може підняти більшість гравців після уражень несумісних з життям. Але в іншому випадку всі би бігали з мейну/хабу по пів години, і гра була б нудною для середньостатистичного гравця.
Знаю, що на крайньому голосуванні за нову фракцію Україна отримала перше місце, тому очікую на реліз.
P.S. інколи обожнюю заради сміху вмикати нафталинового маразматика з претензіями до гравців, цитуючи бойовий статут, або питати за доповіді чи книги обліку військового майна. Ну, камон, це ж круто! Бо у воєнному симуляторі, де всі грають з серйозним обличчям (і здебільшого не військові), багато хто не в курсі, як воно бути в армії.
Позивний Рарог, ОЗСП «ОМЕГА», пілот БПЛА
Про Squad дізнався від другого пілота, він давно в неї грає.
Встановив собі, почав трохи розбиратися, але як для початку гра виявилася дуже складною й незрозумілою. Я думаю це через те, що Squad — це не звичайний шутер, а наближена до реальності колективна гра. У грі мені сподобалось, що я можу застосувати свої ідеї щодо налаштування роботи у своїй реальній групі людей. Круто, що все дуже реалістично, є велика кількість зброї та засобів, які постійно оновлюються.
Дуже давно не грав у Сквад, останній раз, мабуть, ще до повномасштабного вторгнення.
Але можу сказати твердо, що гра навчила мою групу людей комунікації між собою і розвинула тактичні навички, а ще дозволила не боятися ризикувати й втілювати у реальність хитрі і розумні дії.
Позивний Шама, 120 окремий розвідувальний полк, оператор FPV
Про гру дізнався зі слухів — у свій час вона була дуже популярною. Перше, що мене зацікавило — це те, що гра розрахована на взаємодію з усією командою. Голосовий чат там навіть важливіший за кнопки стрільби — що нетипово для шутерів. Дуже сподобався ґеймдизайн і геймплей: усе динамічно й не нудно. Механіка вогневого подавлення — мої респекти, ніде такого не бачив.
З військової точки зору реалістичність оцінив би на 7 з 10. Вище — це вже симулятори, які, своєю чергою, стають нудними через повільний темп. Серйозних промахів не помітив, хіба що фізика гри, особливо транспорту, реалізована слабко.
Я б ще додав рейтингову систему — наприклад, за принципом звань: від солдата до генерала. Щоб під час завантаження в конкретний матч одразу було зрозуміло, з ким граєш. Багато хто заходить у гру просто постріляти, як у CS, і не розкриває весь потенціал геймплею. З головних плюсів— динамічний геймплей і візуальна картинка.
А от суттєвий мінус — самі гравці.
Денні, оператор у розвідувальному батальйоні.
2020–2021 рік. Перше враження було таке, ніби я придбав міцний, хоч і трохи сирий симулятор піхотного бою. Для мене це був непоганий аналог російського «Таркова», особливо після того, як я отримав там бан за використання WH (прошу не засуджувати — спочатку намагався грати чесно). Згодом рожеві окуляри спали — через відверто криву фізику.
З військової точки зору я оцінюю реалістичність гри як стандартну — звичайну, яка здатна дарувати емоції, особливо завдяки хорошому кооперативу. Але його якість повністю залежить від того, яку команду ви зберете. Бо проти вас стоятимуть не лише супротивники, а й дерев’яні паркани заввишки метр, які не здатен подолати жоден основний бойовий танк.
Ви граєте за солдата строкової армії після тяжкого рехабу, який навіть лежачи не може втримати віддачу власного автомата. Вам доведеться битися з абсурдно міцними БМП-1, що витримують коробку БЗТ.50 калібру в борт, у зад, у лоб і в «гриву». Літати з неадекватними пілотами, які виконують «Кобру Пугачова» просто перед посадкою. І, звісно, спостерігати, як ворожий солдат-строковик переживає три влучання 155-мм снаряду просто в мазанку, а потім, ніби нічого не сталося, передислокується на інший фланг.
Гра насправді виконує свою функцію — вона викликає емоції: іноді хороші, іноді не дуже. Але хоча б мінімальну руйнацію могли б зробити, щоб 50-тонна машина не зупинялася через паркан, зліплений із глини та лайна.
