Вітер Степовий — відомий харківський художник, який створює піксель-арти переважно на військову тематику. Малює з раннього дитинства, навчився всьому сам, а у 2019-му завів Instagram, де згодом знайшов свій стиль, який важко не запам’ятати ще з першого погляду. Роботи Вітра сьогодні впізнають й активно поширюють соцмережами як військові, так і цивільні.
Ми поговорили з художником про те, як він створює арти про війну, співпрацює з найвідомішими українськими підрозділами, яку ідеологію вкладає у свої роботи і, звісно, трохи про ігри, які його надихають.
Як почалася твоя історія з мистецтвом? Пам’ятаєш момент, коли зрозумів, що хочеш творити саме візуально?
Власне, малював із дитсадка, можна сказати — скільки себе пам’ятаю. Вперше не пригадаю, але мій пік був у 10–12 років, коли мав велику стопку коміксів і перемальовував їх
Чому ти обрав для себе піксель-арт? Що в цьому стилі дає змогу найкраще передати твоє бачення війни?
Обрав піксель-арт, бо це просто: нічого не треба, крім базового обладнання. Та загалом це чудовий стиль, який добре передає війну. Є багато інших стилів, але цей — мій.
Чи є в тебе художні або культурні впливи (ігрові, мистецькі, попкультурні), які сформували твою стилістику?
Звісно. Надихаюсь тим, що потрапляє під руку, але базою стали комікси.
Ти багато співпрацюєш із військовими підрозділами, у тому числі дуже медійними. Як зазвичай відбувається комунікація? Тобі пишуть самі підрозділи чи ти інколи пропонуєш свої ідеї першим?
Здебільшого щодо співпраці пишуть мені. Взагалі це вигідна позиція з огляду на умови.
Яка військова колаборація запам’яталася найбільше і чому?
Для БПЛА «Шарк» я робив календар. Це була перша велика робота, і треба було зробити все дуже швидко. Особливість була в тому, що потрібно було малювати техніку зверху під кутом, а я цього ще не робив. Було важко, але дотис і вийшло чудово.
Одна з твоїх останніх співпраць — мерч «Трійки». Розкажи про цей досвід: як виникла ідея, що було найцікавішим чи найскладнішим у роботі?
Робота була дуже легкою: зустрілись, дали інформацію, що має бути — і готово. Найскладнішим було очікування, поки ця велика менеджерська машина нарешті дропне мерч.
У твоїх роботах часто є військова техніка — Leopard 2A4, БТР-4Е та інші. Звідки інтерес? Це радше естетика чи прагнення документувати війну?
Я технікоголік. Робив би більше, але приводів небагато.
Часто у твоїх роботах є історичні паралелі. Наприклад, арт із Василем Куком та Дмитром «Да Вінчі» Коцюбайлом. Як народжуються такі ідеї? Чи читаєш багато історичних матеріалів?
У цій співпраці брав участь History Malva — він дав ідею, а я реалізував. З історичних матеріалів зараз дочитую Юнгера, дуже сподобалась «Атака легкої бригади» про Кримську війну. Взагалі люблю таку літературу.
Чи маєш теми або образи, до яких повертаєшся знову і знову? Чому?
Якщо і повертаюсь, то до християнських. Від естетики до реальних дій — вічна базована тема, що дарує смерть не нам, а ворогам, а нам — перемогу. «Наш Бог уміє виходити з могили».
Розкажи про колаборацію з Ukrarmor. Чому за референс ти взяв саме кадри з фільму Drive?
Насправді взяв естетику з «Блейд Раннера 2049», бо головний герой передає шляхетну втому. Провів скромну аналогію з українським піхотинцем.
Ти робив айдентику для легендарного збору «Дронопад» від БФ «Повернись живим» та ОККО. Як народжувалась ідея та візуальна мова проєкту?
Як казав один відомий літератор: «Щоб написати сонет, треба просто сісти й написати його, нема часу на натхнення». Власне, так і вигадалась айдентика «Дронопаду».
У чому специфіка роботи з брендами, які хочуть зробити колабу з митцем, що працює з воєнною тематикою?
Якби робив більше цивільного, слідкував за трендами та «правильно» вів Instagram — пропозицій було б більше. Але я починав малювати ще в березні 2021 року, коли це все було трохи вище плінтуса, тому переживу. Тематика війни накладає обмеження, але й дає переваги, і вони, як на мене, переважають.
Ти досить відкрито транслюєш політичні й ідеологічні погляди. Як часто стикаєшся з хейтом і як реагуєш?
Вважаю правильним транслювати свої праві погляди, бо серед митців переважно ліва публіка. Тому час від часу нагадую, щоб не записували куди не треба. Хейт здебільшого від дітей із кольоровим волоссям та картонками, які ловлять панічні атаки, коли заходять в іншу кімнату власної квартири. Впливу поза цифрами в соцмережах вони не мають.
Чи відчуваєш відповідальність як митець, що створює воєнний контент? Які етичні межі для себе визначаєш?
Звісно, відчуваю. Ті, хто могли б стати моїми друзями, вже не стануть — вони загинули. Я про конкретних людей. Знаючи їхні погляди, не маю права співпрацювати з лівими представниками суспільства, а пропозиції були, і не від маленьких, зокрема від Харків Прайду. Я б цього не робив і так, бо належу до правих кіл.
Яка твоя улюблена комп’ютерна гра і чому?
The Wolf Among Us. Незвичний детектив зі своїм стилем і концепцією: герої дитячих казок стикаються з темною стороною реального життя. Готично, затишно.
На що ти найбільше звертаєш увагу в іграх — графіку, лор, механіки, наратив?
Сюжет.
Якби міг зробити офіційну колаборацію з будь-якою грою, яка це була б і що б ти створив?
Minecraft. Зробив би там якогось моба чи річ.
Якою своєю роботою ти нині найбільше пишаєшся?
Думаю, з Хантом — «Свинцевий ліс».
На твою думку, у чому полягає унікальність твоїх артів?
Як у «Панді кунг-фу»: немає секретного інгредієнта. Унікальність у тому, що це піксель-арт про війну. Наче й не надто унікальна річ, але щось у цьому є.
Чи є творча мрія або проект, який дуже хочеш реалізувати, але ще не було нагоди?
Хочу проект на державному рівні, наприклад щось із Офісом президента.
Який фільм ти порадив би подивитися кожному, і чому саме цей?
«Голий пістолет». Класика. Смішно й досі, нуарна естетика детектива. Якщо радити всім — хай буде цей.
